Попередження дорожньо-транспортного травматизму серед дітей дошкільного віку

 

Шановні батьки!

Швидке збільшення інтенсивності руху висуває серйозне завдання – забезпечення безпеки руху пішоходів.

У попередженні дорожньо-транспортного травматизму важливу роль відіграє робота дорослих з роз'яснення дошкільникам правил дорожнього руху і прищеплення навичок дисциплінованості на вулицях і дорогах. Щоб не допустити лиха на дорозі, вам необхідно:

v не подавати дітям негативного прикладу, порушуючи правила дорожнього руху;

v не чіплятися на підніжку транспорту і не стрибати на ходу, щоб своїм прикладом не заохотити дітей;

v вчити переходити вулицю на зелене світло світлофора, користуватись підземним переходом;

v на власному прикладі вчити користуватись нерегульованим пішохідним переходом;

v при перетині вулиці нерегульованим пішохідним переходом радити дітям йти в загальній масі пішоходів, бо дитина сама ще не завжди здатна оцінити дорожню ситуацію;

v не дозволяти дітям з'являтися зненацька перед транспортними засобами;

v вчити дітей правильно обходити транспорт на зупинках (трамвай –спереду, тролейбус, автомобіль та автобус – позаду);

v не дозволяти дітям самостійно користуватися громадським транспортом;

v не допускати ігор дітей на проїжджій частині дороги; не дозволяти дітям грати з м'ячем, кататися не велосипеді, ковзанах, роликах, лижах, санчатах на проїжджій частині дороги та поблизу від неї.

​

​

Дитина та безпека дорожнього руху

​

Статистика дорожньо-транспортних пригод свідчить, що часто жертвами аварійних ситуацій на дорогах стають діти.

До таких невтішних наслідків призводить, як правило, незнання малюками основ правил дорожнього руху, а також часом байдуже ставлення дорослих до поведінки дітей на проїжджій частині.

Саме тому одним із важливих завдань навчально-виховного процесу з дошкільнятами є цілеспрямована та послідовна робота щодо профілактики та попередження дитячого дорожньо-транспортного травматизму. Проводитися вона має, насамперед, в родині, а це значить, що вам, батьки, необхідно приділити належну увагу цьому важливому питанню.

Починати таку роботу з малятами слід якомога раніше, адже відомо, що звички, набуті в ранньому дитинстві, залишаються на все життя. Дотримання правил безпечного життя повинно стати свідомою необхідністю кожної дитини.

Вивчення правил дорожнього руху безпосередньо пов'язане з формуванням у дітей вміння орієнтуватися у просторі, коли вони вже вміють розрізняти та називати лівий і правий бік вулиці, середину, напрямок руху (вперед, назад).

Навчання правилам дорожнього руху дає бажаний результат, якщо в повсякденному житті у малят формуються культура поведінки, витримка, дисципліна. Під час прогулянок з дорослими слід звертати увагу малюків на рух пішоходів, транспорту, називати кольори світлофора, знайомити дітей зі словами: тротуар, шофер, автомашина; уточняти назви частин автомобіля: кабіна, колеса, двері, вікна тощо.

Поступово у дітей накопичується певний досвід, збагачується словниковий запас, виховуються навички просторового орієнтування. Поступово можна та потрібно підводити малят до засвоєння правил дорожнього руху, спонукати їх активно користуватися словами, що означають напрямки та місцезнаходження предметів. Необхідно також розширяти уявлення дітей про вулицю, машини, перехід «зебру» тощо. Слід активізувати вживання та розуміння дітьми понять «тут», «там», «вгорі», «внизу», «близько», «далеко» та ін.

Переходячи з дитиною вулицю, дорослі обов'язково повинні тримати її за руку, щоб дитина не злякалася машини, яка наближається. Слід пояснювати дітям, що не можна виходити самим, без дорослих, на проїжджу частину вулиці, а під час переходу навчати малят правильній реакції на сигнали світлофора, пояснювати їм, що йти треба спокійно, не поспішаючи.

Хто з нас не хоче бачити свою дитину здоровою? І кожен вважає, що саме його малюк достатньо розумний та розсудливий, щоб не опинитися під колесами автомобіля. Але уникнути дорожньо-транспортної пригоди дитині часом зовсім непросто.

Травми, отримані в результаті наїзду транспортного засобу, є особливо тяжкими. Справа в тому, що травма такого роду виявляється подвійною: спочатку – автомобілем, а потім ударом об проїжджу частину. У результаті – два удари! При чому, найбільш небезпечним є саме другий удар, адже діти, падаючи, забивають найчастіше голову (співвідношення ваги голови до загальної маси тіла у дитини більше, ніж у дорослого). Тяжкими бувають травми і при ударі об гострі грані та предмети, а також жорсткі конструкції автомобіля. Наслідки автотравм найчастіше залишають на все життя фізичні та морально-психологічні каліцтва. У середньому кожна дитина після автотравми проводить на лікарняному ліжку близько двох місяців, а термін реабілітації складає 8-10 років.

Тому так важливо навчання дітей поведінці на вулиці з урахуванням їхніх психологічних та фізіологічних особливостей.

Психологи вже давно встановили, що діти в силу своїх вікових психологічних особливостей не завжди можуть правильно оцінити миттєво обстановку на дорозі, яка часто швидко змінюється. Діти часто завищують власні можливості. Іноді малюки просто повторюють те, що роблять у таких випадках дорослі. Так, дорослі намагаються перебігти вулицю. І перебігають (правда, не завжди успішно), у чому допомагає їм уміння визначити відстань до машини і оцінити ситуацію на дорозі. Але це дорослі, а діти? Дитячий організм знаходиться у стані формування, Багато з процесів, що відбуваються в ньому, нестійкі. Звідси і така різна реакція дітей та дорослих на одні й ті самі дорожні ситуації.

Спеціальними дослідженнями встановлено, що діти інакше, ніж дорослі, переходять через дорогу. Дорослі, підходячи до проїжджої частини, вже здалеку спостерігають та оцінюють ситуацію, яка склалася на дорозі. Діти ж починають спостереження тільки тоді, коли підійдуть до краю дороги чи коли вже знаходяться на ній. У результаті – мозок дитини не встигає обробити інформацію та дати правильну команду до дії. Окрім того, діти молодшого віку переносять у реальний світ свої уявлення з мікросвіту іграшок. Наприклад, упевненість у тому, що реальні транспортні засоби можуть зупинятися на місці так само миттєво, як і іграшкові.

Зріст дитини – серйозна перешкода для огляду навколишньої обстановки: через транспортні засоби, що стоять поруч, їй не видно, що діється на дорозі, у той самий час дитину не видно з-за машин водіям. Дитина може не почути звуку автомобіля, який наближається, чи іншого сигналу не тому, що не вміє розпізнавати їх, а через відсутність у неї постійної уваги.

Увага дітей носить вибірковий характер. Вона, як правило, концентрується не на предметах, що представляють небезпеку, а на тих, які на даний момент цікавлять її понад усе, та і час сприйняття звукового сигналу у дітей значно триваліший, ніж у дорослих. У дитини коротший крок та менший сектор огляду на 15–20 %, до того ж уповільнена реакція на небезпеку (3–4 секунди, на відміну 0,8–1с у дорослих). Оцінка ж транспортних засобів, що рухаються, підвладна впливу контрастів. Чим більше розмір транспортного засобу, значніше його відмінність за кольором та звуком від навколишньої обстановки, тим швидше діти уявляють його рух. При наближенні великої вантажівки, навіть якщо вона рухається з невеликою швидкістю, дитина рідше ризикує перетинати проїжджу частину, одначе недооцінює небезпеку невеликої легкової машини, яка наближається на великій швидкості.

Чим складніше ситуація для дитини і чим більшу кмітливість та швидкість у прийняті рішення їй необхідно проявити, тим сильніше розвивається гальмування у центральній нервовій системі дитини. І, таким чином, розвивається замкнене коло: чим небезпечніше ситуація, тим дитина повільніше та більш неправильно приймає рішення.

Батьки часто ставлять запитання: «Що з правил дорожнього руху слід знати дошкільнику, а що школяреві?» І тому, й іншому слід знати якомога більше про безпеку пішохода на дорозі. Це як щеплення, яке підвищує імунітет, але на рівні психіки.

Потрібно, щоб дитина, навіть найменша, яка тримається за руку дорослого, при підході до проїжджої частини вміла налаштуватися на перехід.

Навчаючи дітей правилам дорожнього руху, не забувайте показати їм ті порушення, які можна побачити на вулицях серед водіїв, щоб при переході доріг, перехресть маленький пішохід навчився приймати компенсаторні дії по відношенню до інших учасників руху, тобто культивуйте в дитині інстинкт самозбереження. Покажіть їй порушників-пішоходів. І тим більше ніколи не порушуйте правила дорожнього руху самі. З точки зору маленької дитини, дорослі – зразок поведінки, а все, що вони роблять,– правильно. Це потім, з віком, прийде здатність критично оцінювати вчинки та їх результати.

Пам'ятайте, шановні дорослі, що порушуючи правила, ви закладаєте основу для майбутньої трагедії.

Особистий приклад дотримання правил дорожнього руху допоможе сформувати стійку звичку не порушувати їх, довести до автоматизму правильні дії дитини при переході через дорогу. Не залишайтесь байдужими до поведінки на дорозі незнайомих, сторонніх дітей. Завважте: зроблене вами зауваження, вчасно протягнута рука допомоги попередять можливу біду.

А якщо дорослий, вирушаючи з дому, почує настанови уважності з уст дитини на свою адресу – значить, виховна робота не пропала даремно, і ваша дитина буде здоровою та неушкодженою!